Історія села Золотолин

Перша згадка про село датується 1572 роком.

Починаючи з 15 століття село перебувало в руках польсько-литовських феодалів. Будучи під владою князів Острозьких, селяни відробляли панщину , різні повинності, платили податки і церковну десятину Степанському монастирю, який знаходився біля села (це місце зараз називається „Гряда” – біля річки Горинь на лузі). Про історію цього монастиря ми взнаємо з опису, який був зроблений в 1627 році управителем та ігуменом Адамом Золотолинським. Проте відомостей про заснування Степанського монастиря немає. Більш імовірно, що саме завдячуючи Адаму Золотолинському, село має назву Золотолин.

В народі ходить ще одна легенда від чого пішла назва села.

Наші предки шукали місце для поселення, їм найкраще було пересуватись річкою на човнах. Тут можна було зловити рибу, чимось прохарчуватись, навіть вбити в прибережних кущах птицю. На місці, де розташоване село, стояло тільки декілька маленьких будиночків. Їх мешканці не знали як назвати своє поселення. Місцевість мальовнича: просторі ліси та поля, луги і річка. Але як назвати? І назва прийшла несподівано.

Ці люди займалися рибною ловлею. Одного разу, закинувши невід, вони впіймали багато риби і серед неї був золотий лин. От і вирішили назвати село – Золотолин.

На початку ХУІІІ ст. через село проходили шведські загони Карла XIІ і російські війська Петра І, про що свідчить пам’ятний знак по дорозі із Золотолина на Степань. У 1877 році була збудована Свято-Дмитріївська церква (священник Іван Федоров-Новоселецький), яка стала єдиним культурним і духовним місцем всього села (збереглася до наших днів). У 1878 році була відкрита церковно-парафіяльна школа з українською мовою викладання. В 1904 році побудоване приміщення з двома класними кімнатами і кімнатою для вчителя. Першим вчителем у ній був Кужіль. (Приміщення збереглося до наших днів). Після революції і громадянської війни село попало під владу панської Польщі. На теренах села діяли агітатори ОУН і української організації „Просвіта”.

1932-1939

З 1932 по 1939 роки в селі було дві початкові школи, у яких навчалося 215 учнів. Директором і одночасно вчителем з 1913 по 1947 роки був Антон Леонтійович Олійник (член „Просвіти”). Нещодавно в його честь відкрита стелла та названа одна з вулиць. З приходом радянської влади у 1939 році була відкрита бібліотека, клуб, магазин. В період німецької окупації діяли підпільні організації і радянського, і українського спрямування. У березні 1943 року через село проходили партизани з’єднання Ковпака . Більше 70 чоловік пішли на фронт громити фашистів, 46 з них не повернулися.

У 1947 році школа стала семирічною. В 1949 році в селі був створений колгосп на честь газети „Правда”, а в 1958 році до нього приєднані колгоспи сіл Комарівка і Тростянець. У 1952 році село було радіофіковане, а в 1960 р – електрифіковане. У 1977 році в селі побудований будинок культури на 450 місць, а в 2005 році – сучасна загальноосвітня школа на 366 місць.

10 жовтня 2003 року рішенням сесії сільської ради №95 було затверджено символи села Золотолин.

Герб: щит перетятий: у верхньому золотому полі – зелений пагорб, над яким червоний лапчастий хрест, у нижньому синьому – золотий лин.

Прапор: квадратне полотнище, що складається з трьох горизонтальних рівновеликих смуг – зеленої, жовтої та синьої. По середині жовтої смуги – малиновий лапчастий хрест.

В даний час на території с. Золотолин знаходяться: нова загальноосвітня школа 1-111 ст., фельшерсько-акушерський пункт, будинок культури, відділення зв’язку, 4 заклади торгівлі: з них 3 приватні, кафетерій «Горинь» та Свято-Дмитріївська церква.

Костопіль ONE – Всі новини Костопільщини